ЕКОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ БОЖЕСТВЕННОЇ ЛІТУРГІЇ ТА ВИХОВАННЯ БЕРЕЖЛИВОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ

Відомо, що християнська Церква має багато завдань і цілей, що стосуються основної мети – спасіння як своїх вірників, так і людей, які знаходяться поза Церквою. Це євангелізація, катехизація (формування у християн зрілої віри), літургія і дияконія (соціальне служіння Церкви). Щодо зовнішньо-церковної цілеспрямованості діяльності Церкви, то насамперед, це донесення Божого Слова у світ, наслідком якого має бути навернення людства до свого Творця. Але водночас завданням Церкви Христової є намагання поширювати в світі мир, добрі справи, а також вирішення багатьох проблем, які найбільше загрожують людству і всьому Створінню Божому [11]. Виховання високої християнської свідомості містить особливий аспект відповідальності людства за Створіння – природу.

Доктрина Створіння нероздільна від загального розвитку християнського богослов’я [7]. Ця доктрина висвітлена у Святому Письмі, Святому Переданні, тобто в усній традиції та повчаннях святих отців Церкви, катехизмі Католицької церкви та катехизмах або загальних засадах і принципах вчень інших християнських конфесій. Відомо, що християнська позиція визначає Всесвіт як створений заради людини і даний їй в користування та піклування. Людину християнство розуміє як вершину Створіння.

У Катехизмі Католицької церкви наголошується на пошануванні цілісності Створіння: «Панування, дане Творцем людині, над неживим і живим світом не є абсолютним; воно вимірюється піклуванням про якість життя ближнього, у тому числі – прийдешніх поколінь; воно вимагає релігійного пошанування цілісності творіння» [3].

Відомо, що в християнстві поширена позиція антропоцентризму. Досить цікаву думку щодо цього висловив відомий православний богослов В.Н. Лоский: «…земля духовно центральна, тому що вона – плоть людини, тому що людина – істота центральна… У центрі Всесвіту б’ється серце людини» [5]. Але на погляд самих християн-антропоцентристів, антропоцентризм – це не філософія споживацтва і вседозволеності, а швидше за все вона містить в собі відповідальність людської особистості за усе, що відбувається в цьому світі, і причетність до всього, зокрема й піклування про дику природу [4].

Споглядаючи картини дикої природи, віруюча людина передусім відчуває захоплення творчою могутністю і мудрістю Творця, побожний страх Божий (потрібно відрізняти від земного страху) і тугу за Раєм, втраченим людьми внаслідок гріхопадіння. Відповідно до православної традиції, дика природа, прекрасна і велична – це образ райського саду [8]: «Яка їх, Твоїх діл, Господи, сила! У мудрості усе Ти створив» (Пс. 104:24).

Вчення Церкви Христової про Боже Створіння відображене не тільки у Святому Письмі і Святому Переданні, але й у Божественній Літургії, яка формувалася протягом століть. «Тут (у Божественній Літургії) уже діє воскреслий прославлений Христос, що сидить праворуч Отця і зливає благодать Святого Духа на все Створіння. Це вже є повнота спасіння» [9].

Особливим чином під час Літургії наголошується на спасінні за посередництва Тайни Євхаристії: “»Ця подія не наповнює вже нас жахом і розпукою, як це було колись із Христовими учнями; просвічені Святим Духом, дивимось на неї очима віри у світлі Воскресіння, П’ятидесятниці та обновлення цілої Вселеної» [9].

Далі детальніше розглянемо і проаналізуємо, на чому наголошується в текстах Божественної Літургії візантійського і римо-католицького обрядів стосовно Створіння Божого. Також осмислимо можливість навчання вірників пошані до Створіння та заохочення бережливого ставлення до довкілля під час Літургії, адже Служба Божа є привілейованим місцем для катехизи Божого народу [3].

Згадування і молитви за створіння під час Божественної Літургії візантійського і римо-католицького обрядів

Аналізуючи тексти Святої Літургії св. Іоанна Златоуста, в яких згадується Боже Створіння – природа, помічаємо, що насамперед природа згадується в контексті її створення Богом-Творцем:

1. Під час Малого входу:

Після того, як ієрей зробивши поклін, входить у святий вівтар, кладе святе Євангеліє на престол, a співці співають: «Приїдь поклонімся…» і тpoпapi, слідує молитва: «Боже святий, що в Святих перебуваєш, Тебе трисвятим голосом Серафими оспівують i Херувими славословлять, i всі Небесні Сили Тобі поклоняються. Ти з небуття в буття привів усе, створив людину на Твій образ i подобу…» [1, 6].

2. У Символі Віри: «Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, і всього видимого і невидимого».

3. Після слів: “Достойно і праведно є поклонятися Отцю, і Сину, і Святому Духові, Тройці єдиносущній і нероздільній” – йде молитва ієрея, в якій величається Бог – Творець всіх створінь: «Владико всіх, Господи неба i землі, і всього видимого й невидимого створіння, Ти, що сидиш на престолі слави i споглядаєш на безодні – безначальний, невидимий, незбагненний, неописаний, незмінний…».

Далі наголошується на тому, що через Сина Божого Ісуса Христа все було створене: “A коли прийшла повнота часу, Ти говорив до нас через Самого Сина Твого, що Ним Ти i віки сотворив”. Це гармонійно зіставляється зі сказаним в Біблії: «Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого Творіння. Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено!. Бо вгодно було, щоб у Нім перебувала вся повнота, і щоб Ним поєднати з Собою все, примиривши кров’ю хреста Його, через Нього, чи то земне, чи то небесне» (1 Кл. 1:15-20).

Також в ході Літургії звертається увага й на те, що Створіння прославляє свого Творця: «Ним бо підкріплене все Створіння, духовне i розумне, Тобі служить i Тобі повсякчасно возсилає славослов’я, бо все служить Тобі».

Недільний антифон (антифон 1) також починається славним висловом: «Воскликніть Господеві: вся земля, оспівуйте же імені Його, віддайте славу хвалі Його». «Вся земля хай поклониться Тобі, і співає Тобі, хай співає імені Твоєму, Вишній»

Як відомо, особливе місце в християнській традиції відведене Діві Марії – Богородиці. Тому після епіклези1, акцентується на зв’язку Створіння Божого і Пресвятої Богородиці. Взявши кадило, ієрей виголошує: «Особливо з Пресвятою, Пречистою, Преблагословенною, Славною Владичицею нашою Богородицею i Приснодівою Марією». Хор: «Тобою радується, Благодатна,все створіння, ангельський Собор i людський рід…» [1]. Крім того, в ектениях знаходимо благальні молитви за окремі елементи природи, наприклад, у Мирній екстернії: «За добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні Господові помолімося» [1, 6]. До речі, в ектениї Сугубій є особливе місце, де священик може додавати особливі прохання, яких немає в канонічному тексті. І тут якраз можна рекомендувати ієреям додавати особливі прохання про збереження і відновлення навколишнього середовища, про захист людства від екологічних катастроф і стихійних лих та ін.

І врешті-решт у Службі Божій наголошується, що Господь не відвернувся від свого Створіння, а дбає про нього весь час. Після виголошення: «Переможну пісню співаючи, викликуючи, взиваючи і промовляючи…» йдуть слова «Бо не відвернувся Ти до краю від Створіння Твого, що його Ти створив, Благий, ані не забув Ти діла рук Твоїх, але відвідував їх на всі лади, ради милосердя благости Твоєї».

І більше того, перед самою суттю Святої Літургії – Євхаристією – у переможній пісні співається: «Свят, свят, свят Госпoдь Саваот, пoвне небо і земля слави Твоєї, осанна на висотах. Благословенний, хто йде в ім’я Господнє, осанна на висотах». Тобто стає зрозумілим: Бог Славою Своєю наповнює небо (світ невидимий) і землю (світ видимий), тобто все Своє Створіння, а особливо це здійснюється після відкуплення Ісусом Христом роду людського. Цією самопожертвою Син Божий з’єднав людство, а разом з ним – все Створіння з Богом. І хоча повне спасіння здійсниться лише після Парузії1, але до того часу Церква має завдання освячувати все Створіння.

Далі коротко розглянемо тексти Святої Меси, які стосуються Божого Створіння. Порівняно з Божественною Літургією візантійсько-слов’янського обряду, Свята Літургія римо-католицького обряду містить менше згадувань про Створіння. У початковій частині Святої Меси – Літургії Слова, як і в Божественній Літургії візантійського обряду, наголошується, що Бог є Творцем і Вседержителем всього Створіння: неба і землі, видимого і невидимого. Далі згадування Створіння відбувається на початку Євхаристійної Літургії, а саме в обряді приготування дарів, який в сучасному Богослужінні починається словами: «Благословенний Ти, Господи, Боже Всесвіту, бо з Твоєї щедрості ми отримали хліб, який Тобі приносимо, – плід землі й праці рук людських. Нехай він стане для нас хлібом життя» [10]. У цих словах чітко вказується на перетворення, впорядкування людиною природи і залежність її від природи, оскільки з природи людство здобуває засоби для існування.

Під час Служби Божої священик згадує про воду й вино, які також є природними елементами і які через певний час стануть матерією Таїнства Євхаристії: «Через цю тайну води й вина дай нам, Боже, участь у божественній природі Того, Котрий прийняв нашу людську природу». Тут можемо наголосити на екологічному аспекті. Оскільки Бог змінює суть вина на суть Крові Христової, то вино як природний елемент освячується, а це вказує на те, що вся природа – Свята і як Створіння Боже, і як засіб для спасіння людини. На слова священика миряни відповідають: «Благословенний Ти, Господи, Боже Всесвіту, бо з Твоєї щедрості ми отримали вино, яке Тобі приносимо, – плід виноградної лози й праці людських рук. Нехай воно стане для нас духовним напоєм». У цих словах знову наголошується на тому, що Бог – Творець Всесвіту, що Він дарує людині дари природи (зокрема, вино) через її працю – обробіток землі, тобто перетворення і користування природою.

Ще один раз згадується Бог як Творець всього (неба і землі) в кінці Меси, якщо її проводить (целебрує) єпископ, який виголошує: «Допомога наша в імені Господа», а вірники доповнюють: «Котрий створив небо і землю».

Заохочення поваги і бережливого ставлення до навколишнього середовища у вірників

Наявність в текстах Божественної Літургії елементів освячення природи, молитов за її правильне служіння людству та інших аспектів, пов’язаних зі Створінням Божим, може бути використане для виховання у вірників поваги і бережливого ставлення до природи.

На наш погляд, для цього можна застосовувати різні методики: проведення Божественної Літургії з коментарем, наголошуючи на цих екологічних аспектах Богослужіння; під час Божественної Літургії потрібно особливим тоном і ритмом співу виділяти молитви, що стосуються Створіння; повчання вірників про відповідальність за Створіння під час проповіді, яка найчастіше відбувається посеред Служби Божої і в якій дуже доцільно використовувати наочний матеріал, що знаходиться в храмі і пов’язаний з природою; в деяких Церквах існує традиція: після богослужіння проводити окремі молитви за здоров’я парафіян, за мир у світі та за інші потреби, до яких можна додати також молитви за покращення стану навколишнього середовища.

За словами православного філософа і богослова Т. Горичевої, православ’я всю природу об’єднує в єдине, всесвітнє Богослужіння, на це і потрібно звернути увагу насамперед, вірників традиційних християнських церков, які зберігають обрядову структуру Божественної Літургії [2].

І, нарешті, втішає те, що християнство не залишається осторонь екологічних проблем і вже має певний досвід стосовно виховання екологічної свідомості людини в Літургії. Наприклад, Європейська Християнська Екологічна Мережа (ECEN) спеціально до Дня і Періоду Творіння в 2001 р. запропонувала видання: «Керівництво для християнських церков Європи: елементи Богослужіння». Це спеціальні Богослужіння, які містять молитви за збереження навколишнього середовища, проповіді, символічні дії, пов’язані зі Створінням Божим.

Висновки

1. Тексти Божественної Літургії містять різноманітні згадки про Створіння (живої і неживої природи, космосу): від молитви за окремі елементи природи до слів, в яких наголошується на прославленні Створінням Творця.

2. Божественна Літургія візантійського обряду багатша за сучасну римо-католицьку Месу на тексти, в яких згадується Створіння.

3. Екологічні аспекти Служби Божої можуть бути використані для заохочення вірників до поваги і бережливого ставлення до Створіння – природи як під час здійснення Божественної Літургії (наприклад, Служба Божа з коментарем), так і в процесі катехизації та паломництва (наприклад, до інших парафій, єпархій і святих місць).

Література

1. Божественна літургія Св. Йоана Золотоустого (Служба Божa).

2. Горичева Т. Собрать весь свет на литургию // Православный Санкт-Петербург. – 2008 (ноябрь). – № 11 (203).

3. Катехизм Католицької Церкви. – Синод Української Греко-Католицької Церкви. – 2002. – 772 с.

4. Кулешова М. Е. С каким Богом Вы общаетесь? // Гуманитарный экологический журнал. – 2001. – № 3. – С. 97-100.

5. Лоский В.Н. Догматическое богословие: Очерк мистического богословия Восточной Церкви. – К., 1991. – 288 с.

6. Отче наш: Молитовник. – 3-є вид. – Ужгород : Вид-во «Карпати», 1995. – 351 с.

7. Протопресвитер Иоанн Мейендорф. Творение в истории православного богословия // Вестник ПСТГУ. – 1999. – № 4. – С. 5-19.

8. Сельвицкий К. Православные комментарии к радикальному взгляду на заповедное дело // Гуманитарный экологический журнал. – 2000. – № 2. – С. 40-45.

9. Сус М. Святий Дух і Божественна Літургія // Вільне життя плюс. – № 54 (15062) від 08.07.2009 р.

10. Християнський молитовник. – 7-е вид. – Ужгород, 2007. – 295 c.

11. St. Leontios of Cyprus. Orthodox Liturgy and the Care for Creation. Printed by: Orthdruk Orthodox Printing House, Bialystok, Poland, 1996.

М.М. Біланич, наук. співроб.  (Закарпатський, краєзнавчий музей); канд. с.-г. наук О.М. Бокотей (Ужгородський НУ); д-р теол. Наук, проф. Маркус Фогт (Університет Людвіга Максиміліана, м. Мюнхен, Німеччина)

http://kyiv-pravosl.info/2019/08/16/ekolohichnyj-aspekt/?fbclid=IwAR2NqmZR9hjIXOqhGKRu1g_Wfc4jFRv7tzy4DyysVcyYfUiHUOlRa0kugEY

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *