Єпископ Гавриїл  
Рівненський і Сарненський

Єпископ Гавриїл


Єпископ Гавриїл (світське ім’я – Кризина Ярослав Васильович) народився 6 березня 1973 в селі Березово Хустського району Закарпатської області в сім’ї іконописця. Мати та старша сестра після смерті батька прийняли чернецтво, молодша сестра — дружина священика.

У 1989 р. закінчив середню загальноосвітню школу, в 1993 р. — Київську духовну семінарію (КДС), в 1997 р. — Київську духовну академію (КДА) УПЦ МП.

У 1998 р. здобув науковий ступінь кандидата богослов’я в КДА.

20 березня 1996 р. пострижений у ченця у Дальніх печерах Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври з іменем Гавриїл, на честь Архангела Гавриїла.

16 квітня 1996 р. рукопокладений в сан ієродиякона,

26 травня 1996 р. рукопокладений в сан ієромонаха Блаженнішим Володимиром (Сабоданом), Митрополитом Київським і всієї України, Предстоятелем УПЦ МП.

До дня Святої Пасхи 1997 р. нагороджений Блаженнішим Митрополитом Володимиром золотим наперсним хрестом, до дня Святої Пасхи 1998 р. — саном ігумена, до 10-літнього ювілею КДС (28 серпня 1999 р.) — хрестом з прикрасами, до дня Святої Пасхи 2001 р. — саном архімандрита.

У 1997-2007 роках — помічник інспектора, завідувач бібліотеки та викладач в КДАіС УПЦ МП.

У 1999-2000 роках — представник УПЦ МП в Міжконфесійній раді християнської молоді України.

У 2000-2018 роках — голова Спілки православної молоді України в ім’я прп. Нестора Літописця УПЦ МП.

З 2003 р. — доцент Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія (УУБА).

У 2003-2014 роках — заступник голови Синодального відділу УПЦ МП у справах молоді.

У 2006-2007 роках — повноважний представник УПЦ МП в секретаріаті Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій.

У 2007-2012 роках — проректор з представницької роботи УУБА та Карпатського університету ім. Августина Волошина (КаУ).

З 2008 р. — професор УУБА та КаУ.

У 2009-2011 роках — член Громадської ради з питань співпраці з релігійними організаціями при Міністерстві України у справах сім’ї, молоді та спорту.

У 2010 р. закінчив КаУ й отримав державну кваліфікацію магістра богослов’я.

У 2010 р. здобув науковий ступінь доктора богословських наук в УУБА.

17 лютого 2012 р. Блаженнішим Митрополитом Володимиром нагороджений другим хрестом з прикрасами.

У 2011-2014 роках — заступник Уповноваженого УПЦ МП з питань вищої освіти і науки.

З 2012 р. — академік Міжнародної академії богословських наук.

У 2012-2016 роках — завідувач Науково-дослідного відділу державного Музею історії Десятинної церкви.

З 2016 р. — член Комісії з державного визнання документів про вищу духовну освіту при Міністерстві освіти і науки України.

27 квітня 2017 р. рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України присвоєно державне вчене звання професора.

З 12 червня 2018 р. — клірик Київської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви.

25 липня 2018 р. рішенням Архієрейського Собору та Патріаршої ради УАПЦ обраний єпископом Рівненським і Волинським.

2 вересня 2018 р. в кафедральному соборі Успіння Божої Матері м. Львова була звершена архієрейська хіротонія, яку очолив Предстоятель УАПЦ Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Макарій (Малетич) у співслужінні архієпископа Тернопільського і Бучацького Тихона (Петранюка), єпископа Мукачівського і Карпатського Віктора (Бедь) та єпископа Херсонського і Миколаївського Бориса (Харко).

З січня 2019 р. — викладач Рівненської духовної семінарії Православної Церкви України.

Рішенням Священного Синоду ПЦУ від 5 лютого 2019 р. має титул — єпископ Рівненський і Сарненський (керуючий Рівненсько-Волинською єпархією).

Є автором книг:

1). Православная Церковь в Закарпатье (век ХХ). — К., 1999. — 200 с.

2). Твердиня Православ’я Закарпаття — Ізький Свято-Миколаївський чоловічий монастир. — К., 2004. — 52 с.

3). Церковная археология. Учебное пособие для студентов 4 курса КДА. — К., 2005. — 100 с.

4). Паламізм та духовно-культурне відродження православної екумени. — К., 2011. — 216 с.

5). Вступ до православної теології: Посібник. — К., 2018. — 296 с. (У співавторстві).

6). Соціальне служіння Православної Церкви. — К., 2018. — 254 с. (У співавторстві).

7). Вступ до православної теології: Посібник. — 2-ге вид. — К., 2019. — 296 с. (У співавторстві).

Є автором-укладачем Житія прп. Олексія Карпаторуського й Собору Карпаторуських святих; консультантом фільмів про монастирі УПЦ МП відеостудії «Лавра».

Відзнаки

Церковні відзнаки УПЦ МП і РПЦ:

  • ювілейний орден «Різдво Христове 2000» І ст. (2000 р.);
  • ордени прп. Нестора Літописця ІІІ ст. (2003 р.) й ІІ ст. (2008 р.);
  • орден рівноап. кн. Володимира ІІІ ст. (2008 р.);
  • орден «1020 років хрещення Київської Русі» (2008 р.);
  • орден «450-річчя принесення на Волинь чудотворної Почаївської ікони Божої Матері» (2009 р.);
  • орден свт. Димитрія (Туптала), митрополита Ростовського (2010 р.);
  • орден св. благов. кн. Київського Ярослава Мудрого (2011 р.);
  • ювілейну медаль «Різдво Христове 2000» І ст. (2000 р.);
  • медаль «Добрый пастырь» Відділу у справах молоді РПЦ (2007 р.);
  • медалі Хустської єпархії — золоту прп. Алексія Карпаторуського (2004 р.) й «100-річчя Акафістної ікони Божої Матері» (2008 р.);
  • медалі УУБА — прп. Олексія (Кабалюка) (2003 р.), свв. Кирила і Мефодія (2008 р.), прп. Нестора Літописця ІІ ст. (2011 р.) та прп. Мойсея Угрина ІІ ст. (2011 р.);
  • благословенні грамоти Предстоятеля УПЦ МП (2008 й 2013 рр.) та Священного Синоду УПЦ МП (2005, 2007 й 2008 рр.).

Державні відзнаки: почесна грамота Міністерства культури та мистецтв України (2005 р.) та почесна відзнака «За заслуги в розвитку інформаційної сфери держави» ІІІ ст. Державного комітету телебачення та радіомовлення України (2007 р.)